ігнорувати
ІГНОРУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. Навмисно не помічати кого-, чого-небудь, не звертати уваги на когось, щось. Віддавна привикла вона до того, що її найближчі цілковито ігнорували її (Фр., II, 1950, 301); - Чого вона мене ігнорує, наче мене нема у хаті? (Коцюб., II, 1955, 249); Дівчата невмолимо замикали вікна, зсовували занавіски й намагалися ігнорувати те, що стукало вже.. до їхніх юних сердець (Ю. Янов., II, 1954, 85); // Не брати до уваги чого-небудь, легковажити чимось. [Смола:] Громадська робота вища за шкурні інтереси. Ігнорувати її нікому не дозволяється (Мик., І, 1957, 157); Завдяки тому, що мистецтво основним своїм об'єктом має людину, воно не може ігнорувати багатства проявів її життя (Мист., 2, 1956, 16).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ігнорую | ігноруємо |
2 особа | ігноруєш | ігноруєте |
3 особа | ігнорує | ігнорують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ігноруватиму | ігноруватимемо |
2 особа | ігноруватимеш | ігноруватимете |
3 особа | ігноруватиме | ігноруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ігнорував | ігнорували |
Жіночий рід | ігнорувала | |
Середній рід | ігнорувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ігноруймо | |
2 особа | ігноруй | ігноруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ігноруючи | |
Минулий час | ігнорувавши |