інобуття
ІНОБУТТЯ, я, с. , філос. Інша форма буття, існування чого-небудь. Драматичний конфлікт на відміну від трагічного передбачає не лише катастрофічну розв'язку і посмертне громадське інобуття, а й іншу розв'язку, іншу перемогу, мислиться конкретніше, розгортання його потребує деталізації (Рад. літ-во, 10, 1968, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інобуття | |
Родовий | інобуття | |
Давальний | інобуттю | |
Знахідний | інобуття | |
Орудний | інобуттям | |
Місцевий | на/у інобутті | |
Кличний | інобуття |