ашрам
АШРАМ, -а, ч. 1. Оселя мудреців і самітників у древній Індії, яка зазвичай розташовувалася у віддаленій місцевості – у горах або у лісі, серед природного оточення, що сприяло духовним практикам і медитації; мешканці ашрамів регулярно виконували духовні та фізичні вправи, такі як різні форми йоги і медитації; ашрами часто виступали місцем проведення ведичних жертвоприношень, а також здійснення різного роду аскез; часто ашрами служили в якості шкіл для дітей – гурукул. 2. Кхмерський монастир за межами міських стін у вигляді пальових, прямокутних у плані будинків, що оточувалися галереями і дерев'яними скульптурами. 3. У контексті сучасного індуїзму, термін «ашрам» часто використовується для позначення духовної або релігійної громади, куди людина приходить для медитації, молитви, здійснення ритуалу та духовного відновлення; основною метою ашрама, як правило, виступає духовний розвиток його членів, які займаються вивченням священних текстів, йогою, медитацією і повторенням мантр; ашрамом в індуїзмі також називають релігійну організацію, засновану духовним авторитетом для поширення певних ідей і способу життя, а також для залучення адептів; релігійний лідер або містик, що очолює ашрам, передає своїм послідовникам духовне знання, яке він сам колись отримав від свого гуру і успішно застосував на практиці; основними видами діяльності ашрама, як правило, є релігійно-просвітительська, видавнича та доброчинна діяльність.