бедуїни
БЕДУЇНИ, ів, мн. (одн. бедуїн, а, ч. ; бедуїнка, и, ж.). Араби-кочовики. [Одна арабка:] Паші смертельні вороги бедуїни вгляділи нас... їх коні, як вихрі, закрутились по піску. Засвистіли кулі в пальмовому листі (Н.-Лев., II, 1956, 448); Одне тільки слово - мир - привело сюди, в Париж, у цей зал, негра з далекої африканської країни, бедуїна у білій чалмі, старенького індуса (Рибак, Час.., 1960, 860).
бедуїн
БЕДУЇН див. бедуїни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бедуїн | бедуїни |
Родовий | бедуїна | бедуїнів |
Давальний | бедуїнові, бедуїну | бедуїнам |
Знахідний | бедуїна | бедуїнів |
Орудний | бедуїном | бедуїнами |
Місцевий | на/у бедуїні, бедуїнові | на/у бедуїнах |
Кличний | бедуїне | бедуїни |