безсмертний
БЕЗСМЕРТНИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає. Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... Чи вона думає, що люди безсмертні? (Л. Укр., III, 1952, 530); * Образно. Людина - смертна, а народ - безсмертний (Криж., Калин, міст, 1940, 46); // у знач. ім., звичайно мн., міф. безсмертні, них. Боги. Поспитавшися ради в дружини, Спільне бажання тоді Філемон одкриває безсмертним (Зеров, Вибр., 1966, 327).
2. Який назавжди лишається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній. Борис перечитав безсмертну поему одним духом за кілька день (Фр., III, 1950, 34); Безсмертне Партії учення - яка це мудрість, глибина! Безсмертне Леніна учення - вглибляйся, молодь, аж до дна! (Тич., До молоді.., 1959, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безсмертний | безсмертна | безсмертне | безсмертні |
Родовий | безсмертного | безсмертної | безсмертного | безсмертних |
Давальний | безсмертному | безсмертній | безсмертному | безсмертним |
Знахідний | безсмертний, безсмертного | безсмертну | безсмертне | безсмертні, безсмертних |
Орудний | безсмертним | безсмертною | безсмертним | безсмертними |
Місцевий | на/у безсмертному, безсмертнім | на/у безсмертній | на/у безсмертному, безсмертнім | на/у безсмертних |