вечірка
ВЕЧІРКА, и, ж. 1. Вечірнє зібрання, гулянка з частуванням у вузькому колі. Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів (Н.-Лев., III, 1956, 146); Почали сходитися гості, яких запросили брати на товариську вечірку (Фр., VI, 1951, 205); - Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (Донч., V, 1957, 338).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вечірка | вечірки |
Родовий | вечірки | вечірок |
Давальний | вечірці | вечіркам |
Знахідний | вечірку | вечірки |
Орудний | вечіркою | вечірками |
Місцевий | на/у вечірці | на/у вечірках |
Кличний | вечірко | вечірки |
вечорок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вечорок | вечірки |
Родовий | вечірка | вечірків |
Давальний | вечіркові, вечірку | вечіркам |
Знахідний | вечорок | вечірки |
Орудний | вечірком | вечірками |
Місцевий | на/у вечірку | на/у вечірках |
Кличний | вечірку | вечірки |