випроба
ВИПРОБА, и, ж. 1. Дія за знач. випробувати. Своє страшне свавільне торжество Для тебе щедро справить море Чорне, Розтне глибини, надра розгребе, На випробу поставивши тебе (Бажан, Роки, 1957, 279); Випробу я учиню у нашого батька тим часом - Чи упізнає мене він, на власні побачивши очі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 400).
2. мн., мисл. Навчання, тренування мисливських псів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | випроба | випроби |
Родовий | випроби | випроб |
Давальний | випробі | випробам |
Знахідний | випробу | випроби |
Орудний | випробою | випробами |
Місцевий | на/у випробі | на/у випробах |
Кличний | випробо | випроби |