гаруда
ГАРУДА, -и, ж. Священний птах у староіндійській міфології; вважався уособленням Сонця, на ньому літав бог Вішну; у монументальних розписах і в скульптурах зображався із золотим тулубом, яскраво-червоними крилами, дзьобом і кігтями орла та головою людини; вважався заклятим ворогом змій; у Китаї буддійських часів пов'язувалась з божеством грому і блискавок, у ламаїстів це дух гір, що крилами породжує бурю.