гопліти
ГОПЛІТИ, -ів, мн. У Стародавній Греції – важкоозброєні воїни-піхотинці. що складали після переселення дорян важливу частину війська; билися вони замкненими рядами – фалангами; їх озброєння було пристосоване тільки до рукопашного бою; складалося зі списа, великого овального щита, у бічній вирізці якого покоївся спис, та меча; крім того, гопліти носили мідний панцир, шолом; усе озброєння важило близько 20 кг, тому в поході частину озброєння носили за гоплітів їх раби.