гусити
ГУСИТИ, ів, мн. (одн. гусит, а, ч.). Послідовники Яна Гуса, вождя національно-визвольного і антикатолицького руху в Чехії в XV ст.
гусит
ГУСИТ див. гусити.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гусит | гусити |
Родовий | гусита | гуситів |
Давальний | гуситові, гуситу | гуситам |
Знахідний | гусита | гуситів |
Орудний | гуситом | гуситами |
Місцевий | на/у гуситі, гуситові | на/у гуситах |
Кличний | гусите | гусити |