гуцули
ГУЦУЛИ, ів, мн. (одн. гуцул, а, ч.; гуцулка, и, ж.). Етнографічна група українців, що живуть у гірських районах західних областей України. Там [у Галичині] здавна живуть гуцули, люди сміливі, вродливі і дужі (Вас., II, 1959, 397); Гуцулка в садку біля хати Вишиває сорочку мені (Нагн., Пісня.., 1949, 71).
гуцул
ГУЦУЛ див. гуцули.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гуцул | гуцули |
Родовий | гуцула | гуцулів |
Давальний | гуцулові, гуцулу | гуцулам |
Знахідний | гуцула | гуцулів |
Орудний | гуцулом | гуцулами |
Місцевий | на/у гуцулі, гуцулові | на/у гуцулах |
Кличний | гуцуле | гуцули |