дарк-ембієнт
ДАРК-ЕМБІЄНТ, -а, ч. Один з основних самостійних стилів постіндустріальної музики; представляє собою більш похмуру версію класичного ембієнта; ця музика покликана створити атмосферу, не концентруючи увагу слухача на елементах на кшталт мелодії або ритму; вона наповнена низькочастотними гудіннями, фоновим шумом і металевим дзенькотом, рідкими уривками мелодій і голосів, іноді – монотонним ритмом або пульсацією; багато ранніх записів робилися в печерах та інших фізичних місцях для створення натуральної реверберації; однак більшість дарк-ембієнтних альбомів записується все-таки з використанням електронних ефектів.