дебрі
ДЕБРІ, ів, мн. Зарослі густим непрохідним лісом, чагарником і т. ін. місця. Як він любить оцю річку, зелені довкола луки, несходимі дебрі карпатських лісів, гори! (Кол., Терен.., 1959, 41); // Глуха, малоприступна, дика місцевість. Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли! (Шевч., І, 1951, 395); * Образно. [Жінка:] Приїхали [до Канади], ні слова не розуміли.. Пішли в ці дебрі, далеко від людей (Ірчан, II, 1958, 170).
дебр
ДЕБР див. дебра.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дебр | дебрі |
Родовий | дебрі | дебрей |
Давальний | дебрі | дебрам |
Знахідний | дебр | дебрі |
Орудний | дебрю | дебрами |
Місцевий | на/у дебрі | на/у дебрах |
Кличний | дебре | дебрі |
дебра
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дебра | дебри |
Родовий | дебри | дебр |
Давальний | дебрі | дебрам |
Знахідний | дебру | дебри |
Орудний | деброю | дебрами |
Місцевий | на/у дебрі | на/у дебрах |
Кличний | дебро | дебри |