ДИБИТИСЯ, иться, недок. Ставати дибом; підноситися вгору. Волосся почало дибитись (Сл. Гр.); Дибивсь кінь баский Богдана (Нех., Сонце.., 1947, 7); * Образно. Під ним [В. Чкаловим] шуміли гнівно океани і скаженіли, дибились льоди (Гонч., Вибр., 1959, 127).