дикша
ДИКША, -і, ж. 1. В індуїзмі – обряд посвяти в учні; проводиться гуру, який при цьому передає учневі певну мантру, а у випадку вайшнава-дикші, також забирає його карму; поняття дикші є присутнім у буддизмі, а також у джайнизмі; вважається, що дикша духовно очищає і освячує людину, перетворюючи її особистість; це таємна церемонія, при якій майстер встановлює глибокий зв'язок з учнем і передає йому частину своєї енергії. 2. В Індії – релігійне самогубство, яке зводилося в подвиг як самопожертва богові або очищення від гріхів; такі самогубства здійснювалися шляхом самоспалення або самоутоплення; за часів Середньовіччя нерідко здійснювалися масові релігійні самогубства; мали місце і криваві жертвоприношення в храмах богині Калі, коли ті. що моляться, відрізали собі частини тіла або вбивали себе.