дрівця
ДРІВЦЯ, дровець і дрівець, ДРОВЦЯ, дровець, мн. Пестл. до дрова. Менший же братичок дрівця рубає (Чуб., V, 1874, 751); На невістку скаже [мати]: - А внеси, доню, дрівець (Кв.-Осн., II, 1956, 237); Мар'ян кладе дровця у піч, виймає кресало, кремінь і губку (Стельмах, Хліб.., 1959, 183); Вона побігла до хліва, набрала там сухих дровець, почала розпалювати пічку (Шиян, Вибр., 1947, 87).