друг
ДРУГ, а, ч. (мн. друзі, ів). 1. Особа, зв'язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю; товариш, приятель; протилежне ворог. Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі (Шевч., 1, 1951, 327); Росли брати, зростали, та не були друзями (Коцюб., І, 1955, 103); [Надія:] Невже ви не відчуваєте, що я ваш друг? (Корн., II, 1955, 224); *У порівн. І людські голоси мене вітали, Мов друга давнього (Л. Укр., IV, 1954, 116); // Особа, зв'язана з ким-небудь взаємним коханням, любов'ю; коханий, любимий. Без тебе не любий мені був би світ, Ти - більше, ніж муж! Ти мені друг і товариш! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 249); // (одн. друже, мн. друзі). Уживається в кличній формі при ввічливому, поблажливому або іронічному звертанні. А може ще добро побачу? А може лихо переплачу? Води Дніпрової нап'юсь, На тебе, друже, подивлюсь (Шевч., II, 1963, 66); Під віконце хтось помалу підступав. Тут поет не втерпів: «Хто там?» Невідомого питає. «Якщо злодій, то запевне Помиливсь ти, любий друже!» (Л. Укр., І, 1951, 369); Друзі мої, земляки і брати! Трудно до вас долетіть, допливти, - Дуже далеко (Воронько, Тепло.., 1959, 88).
2. чого. Прихильник, захисник кого-, чого-небудь. Він почував себе демократом, другом народу, який не має чого боятись (Коцюб., II, 1955, 384); Як трудівник, селянин - друг пролетарської держави, найвірніший союзник робітника в боротьбі проти поміщика і проти капіталіста (Ленін, 29, 1951, 385); Співай, поете, будь завжди хорошим другом правди й сили (Сос., Близька далина, 1960, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | друг | друзі |
Родовий | друга | друзів |
Давальний | другові, другу | друзям |
Знахідний | друга | друзів |
Орудний | другом | друзями |
Місцевий | на/у другу, другові | на/у друзях |
Кличний | друже | друзі |
§ 53. ІІ відміна. Однина. Кличний відмінок (п. 3): друг, друже
§ 53. ІІ відміна. Однина. Кличний відмінок (п. 4, прим. 2): друг, друже
§ 53. ІІ відміна. Однина. Кличний відмінок (п. 4, прим. 3): друг, друже
§ 54. ІІ відміна. Множина. Називний відмінок (п. 1): друг, друзі
§ 55. ІІ відміна. Множина. Родовий відмінок (п. 1): друг, друзі, друзів
§ 56. ІІ відміна. Множина. Давальний відмінок: друг, друзям
друза
ДРУЗА, -и, ж. 1. Агрегат кристалів, що виросли у вільному просторі на спільній основі. 2. Сукупність кристалів, що одним кінцем зрослися зі спільною основою гірської породи, другим, добре ограненим, обернені в порожнину; друзи утворюють кристали кварцу, аметисту, кальциту тощо. 3. Кристали щавлевокислого кальцію в клітинах багатьох рослин. 4. Скупчення променистого грибка, напр., при актиномікозі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | друза | друзи |
Родовий | друзи | друз |
Давальний | друзі | друзам |
Знахідний | друзу | друзи |
Орудний | друзою | друзами |
Місцевий | на/у друзі | на/у друзах |
Кличний | друзо | друзи |
друзь
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | друзь | друзі |
Родовий | друзя | друзів |
Давальний | друзеві, друзю | друзям |
Знахідний | друзя | друзів |
Орудний | друзем | друзями |
Місцевий | на/у друзі, друзеві | на/у друзях |
Кличний | друзю | друзі |