дхату
ДХАТУ, невідм., мн. У буддійських писаннях термін має декілька значень: 1) чотири загальних елементи речовини (земля, вода, вогонь, вітер); 2) три основних рівні буття (матеріальне, що поділяється на світ чуттєвих бажань і світ чистої матерії, і нематеріальне); цей поділ був необхідним для складання схем елементів, що відповідають мешканцям різних світів; 3) 18 класів елементів, що створюють єдиний потік свідомості пізнаючої особистості; 4) універсальний світ дхарми, істини.