елеати
ЕЛЕАТИ, -ів, мн. Представники давньогрецької філософської школи 6 – 5 ст. до н. е., яка виникла в м. Елеї (звідси й назва); елеати вперше протиставили мислення чуттєвому сприйняттю, висунули вчення про ілюзорність усіх помітних змін і відмінностей між речами, про незмінну сутність справжнього буття.