ЖАДАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до жадати 1; бажаючий. - Що я маю спільного з ними [гуртківцями] - я, молодий, жадаючий просвіти..? (Вас., І, 1959, 85); Вечірко, не помічаючи вбраної по-святковому, жадаючої розваг Ілонки, звертається мимо неї безпосередньо до Лошакова (Гончар, І, 1954, 459).