ЖБУХНУТИ, недок., розм. Однокр. до жбухати. - Нема! - жбухнуло жасне, тяжке слово із.. грудей (Черемш., Тв., 1960, 116); * Образно. Усі погані та сумні факти арештантського життя, що разом, мов з відра, жбухнули на нього, морочили його голову (Фр., І, 1955, 288).