жовна
ЖОВНА, рідко ЖОВНИ, вен, мн. (одн. жовно, а, с.). 1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді гуль на тілі людей, тварин, на рослинах. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая... І як в намисті - вся в жовнах (Котл., І, 1952, 115).
2. Мускули на вилицях, що випинаються при стисканні щелеп. Не огризався [Бронко], хоч і стискав зуби, аж жовна під вилицями випинались (Вільде, Сестри.., 1958, 338).
ЖОВНА, и, ж. 1. Те саме, що дятел. Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе.., вона [молода кізочка], мов тороплена, Шукає матері, дрижить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 183); Тихо довкола, тілько вівці шелестять у папороті, десь-колись пес гавкне, зелена жовна застукає в лісі або закричить вивірка (Фр., IV, 1950, 25).
2. діал. Іволга. Де-де ятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (Свидн., Люборацькі, 1955, 145); Блискавицями з дерева на дерево перелітають жовни, їхні співучі переливчасті флейти ллють над озером мелодійні струмки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 913).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жовна | жовни |
Родовий | жовни | жовен |
Давальний | жовні | жовнам |
Знахідний | жовну | жовни, жовен |
Орудний | жовною | жовнами |
Місцевий | на/у жовні | на/у жовнах |
Кличний | жовно | жовни |
жовно
ЖОВНО див. жовна.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жовно | жовна, жовни |
Родовий | жовна | жовен |
Давальний | жовну | жовнам |
Знахідний | жовно | жовна, жовни |
Орудний | жовном | жовнами |
Місцевий | на/у жовні | на/у жовнах |
Кличний | жовно | жовна, жовни |