згори
ЗГОРИ, присл. 1. У напрямку вниз; з якого-небудь місця, розташованого вгорі; з висоти. Коли це згори доноситься до неї голос: - Галю! Галю! - Галя дивиться - на самому шпилечку Карпо стоїть (Мирний, IV, 1955, 121); Навкруги чорніло зоране поле, а згори, від повного місяця, лилось блакитне холодне сяйво (Коцюб., І, 1955, 104); Згори спускається шнурова драбина і по ній злазить додолу в темницю жінка (Л. Укр., II, 1951, 187); Згори, з арки брами, щось зарипіло (Смолич, І, 1958, 56); Маленький вогник мерехтів на дні окопу. Його помітили згори, і хтось пустив густу автоматну чергу (Тют., Вир, 1964, 534).
@ Дивитися згори [вниз] на кого - ставитися до кого-небудь зверхньо, із зневагою. Не товариш [Гордій], бо він, звичайно, дивився на всіх трохи згори (Гр., II, 1963, 44); Згори донизу (до самого низу) - цілком, повністю. Як поставили хрест, то злетілись дрібні пташенята, обсіли його згори до самого низу (Вовчок, І, 1955, 56).
2. перен. З боку вищестоящих класів, керівних органів і т. ін. Мир не можна укласти тільки згори. Миру треба добиватися знизу (Ленін, 26, 1951, 279); Невже для того, щоб усунути будь-яку, бодай навіть найменшу несправедливість, обов'язково потрібна вказівка згори? (Жур., Звич. турботи, 1960, 48).
згоріти
ЗГОРІТИ див. згоряти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згорю | згоримо |
2 особа | згориш | згорите |
3 особа | згорить | згорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згорів | згоріли |
Жіночий рід | згоріла | |
Середній рід | згоріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згорімо | |
2 особа | згори | згоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згорівши |