казка
КАЗКА, и, ж. 1. Розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил. Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (Котл., І, 1952, 135); [Мар'яна:] Кажи ж мені що-небудь... розказуй... Старинну [старовинну] казку... яку-небудь страшную... (Вас., III, 1960, 35); Тебе просив я в ночі темні оповідать мені казки про фей (Сос., II, 1958, 354); * У порівн. Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (Коцюб., II, 1955, 307).
2. розм. Те, що не відповідає дійсності; вигадка, байка. - Майстер він говорити казки, Миляну пускать баньку (Фр., XII, 1953, 498).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | казка | казки |
Родовий | казки | казок |
Давальний | казці | казкам |
Знахідний | казку | казки |
Орудний | казкою | казками |
Місцевий | на/у казці | на/у казках |
Кличний | казко | казки |