літа
ЛІТА, літ, мн. 1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Шевч., І, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Стельмах, II, 1962, 407); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Шевч., І, 1951, 282).
Многії літа - побажання кому-небудь довгих років життя. - Будь здоров на многії літа! (Кв.-Осн., II, 1956, 14).
2. тільки род. в . У сполученні з числівниками вживається на позначення років. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Шевч., VI, 1957, 139); - П'ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день (Довж., І, 1958, 115); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Сос., І, 1957, 67).
Сто літ - дуже багато, довго, давно. [Муза:] Звелю писати оди... [Поет:] Сто літ, як вийшли з моди! (Л. Укр., І, 1951, 301); - Я , звичайно, бажаю їй сто літ жити (Гончар, III, 1959, 83).
3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.). - Певно, він хлопчик добрий і любий - еге? ..Які його літа? (Вовчок, І, 1955, 377); Ім'я їй - Ната. Олег одних із нею літ (Сос., II, 1958, 457); // Певний період у житті людини. [С а в к а: ] Ой ви, слуги молодії, Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії... (Вас., III, 1960, 63); Невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Стельмах, II, 1962, 57); // Велика кількість прожитих людиною років; старість. Він.. полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Л. Укр., III, 1952, 513); Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
@ В літах - те саме, що літній2. Марко Лукич тоді був уже людиною в літах, у трупі його дуже шанували й прозивали "батьком" (Збірник про Кроп., 1955, 343); Доводити (довести) до літ кого - вирощувати, виховувати кого-небудь. Дядина.. мене, сироту, до літ довела (Барв., Опов.., 1902, 95); Доходити (дійти) [до] літ див. доходити; Літа виходять (вийшли) - про досягнення повноліття або зрілих років. - Я б тебе, каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені серце.. А тут літа виходять (Барв., Опов.., 1902, 228); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? про те піп знає (Л. Укр., III, 1952, 668); Літа обсіли кого - став старим хтось. - Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! (Головко, II, 1957, 422), На весні літ - замолоду. Біди не знаючи, росла Голубка-дівчина, як ось - На весні літ Де лихо нагле не взялось (Граб., І, 1959, 487); На старості літ - у старості, на схилі віку. [Не] по літах - [не] у відповідності до віку. Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота.. і по його літах і по його душі (Мирний, І, 1949, 154); Йому сподобалась дівчина - отака не по літах серйозненька (Головко, І, 1957, 368).
4. розм. Період у житті суспільства; часи. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Шевч., II, 1953, 23); - Ну, та й літа ж тепер настали! - балакають старі люди (Мирний, І, 1949, 326).
літ
ЛІТ1, льоту і рідше лету, ч. 1. Те саме, що летіння. Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці (Тют., Вир, 1960, 139); Снаряди падали то тут, то там, скорочуючи літ (Кач., Вибр., 1953, 311); Рання, рясна сивина, Тихим туманом розвійся. Лету в минуле не бійся, Пісне юнацька, ясна (Воронько, Тепло.., 1959, 45); // Те саме, що літання. Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят як знак початку вечірнього льоту (Досв., Вибр., 1959, 406).
На літ кого, чого - відстань, яку може пролетіти хто-, що-небудь. Кривоніс.. не пробіг і на літ стріли, як побачив ватагу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 369).
@ На льоту (лету): а) під час літання. Гуляла хуртовина по степах, замерзали подорожні, й пташки падали на лету (Довж., І, 1958, 471); б) нашвидку, мимохідь. Син.. щось на лету гукнув батькові, але за гулом, за тупотом Оленчук нічого не розібрав (Гончар, II, 1959, 121); На льоту (лету) хапати (ловити): а) ловити кого-, що-небудь, що летить, літає. Ми кидали в двері поштового вагона мішок із сургучевою печаткою і на льоту хапали інший (Жур., Звич. турботи, 1960, 39); б) швидко або мимохідь сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь. Надаремно думка силувалася ловити на лету сей або той образ, ..прослідити його зв'язок з іншими (Фр., VII, 1951, 120); Валя кожну мою пораду ловила якось на льоту, вміла її реалізувати (Збан., Малин. дзвін, 1958, 362).
2. спец. Період найінтенсивнішого розмноження летючих комах. Весняний літ мух.. триває від одного до трьох місяців (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 113).
ЛІТ2, а, ч. У давній Литві - грошова одиниця.
ЛІТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову літературний, напр.: літконсультант, літфак.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | літ | літи |
Родовий | літа | літів |
Давальний | літові, літу | літам |
Знахідний | літ | літи |
Орудний | літом | літами |
Місцевий | на/у літі | на/у літах |
Кличний | літе | літи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | літ | |
Родовий | льоту, лету | |
Давальний | льотові, льоту | |
Знахідний | літ | |
Орудний | льотом | |
Місцевий | на/у льоті, леті | |
Кличний | льоте |
літо
ЛІТО, а, с. 1. Найтепліша пора року між весною й осінню. Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив (Гл., Вибр., 1951, 29); Чи осінь, чи зима, чи в зелені діброва весни вітає дні, чи літо славить птах, - усе мені шумить хода твоя (Сос., II, 1958, 34).
@ Бабине літо див. бабин; Скільки літ, скільки зим - дуже давно (говориться під час зустрічі). - Скільки літ, скільки зим не бачилися? Здрастуйте! (Мирний, III, 1954, 266).
2. рідко. Те саме, що рік. Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря". А їм неначе рот зашито (Шевч., II, 1953, 200).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | літо | літа |
Родовий | літа | літ |
Давальний | літу | літам |
Знахідний | літо | літа |
Орудний | літом | літами |
Місцевий | на/у літі | на/у літах |
Кличний | літо | літа |