лати
ЛАТИ, лат, мн. Металеве спорядження стародавнього воїна, яке захищало від холодної, а пізніше і від вогнепальної зброї. Форма її [скелі] нагадує погруддя середньовікового рицаря, закованого в лати (Визначні місця Укр., 1958, 201).
лата
ЛАТА1 и, ж. Те саме, що латка 1. На свиті стільки лат, як на селі хат (Укр.. присл.., 1955, 43); * У порівн. Мов лату на латі. На серце печалі нашили літа (Шевч., І, 1951, 282); // перен. Про старий, латаний одяг. І всі молоді, як перемиті, і всі - хоч часом прикриті і латами, пригнічені нуждою, - а з гарячим завзяттям у серці (Мирний, І, 1954, 347); Одягнений у діри й лати. Спітнілий, темний, як земля. Ти усміхаєшся, мулате. Прибульцям хтозна-відкіля (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 99).
@ Лата на латі: а) про дуже старий, латаний одяг. Грицькова жилетка - лата на латі (Гр., II, 1963, 353); б) про надзвичайну бідність, злидні. І дівчина його любить, Хоч лата на латі (Шевч., І, 1951, 112).
ЛАТА2, и, ж., буд. Довга жердина або дошка, яку кладуть упоперек кроков. В печі догоряють якісь опилки, лати з сусідського паркана (Фр., VII, 1951, 344); Він [беміт] дуже легкий і не потребує громіздких кроков та лат (Роб. газ., 13.11 1963, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лата | лати |
Родовий | лати | лат |
Давальний | латі | латам |
Знахідний | лату | лати |
Орудний | латою | латами |
Місцевий | на/у латі | на/у латах |
Кличний | лато | лати |
латити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лачу | латимо |
2 особа | латиш | латите |
3 особа | латить | латять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | латитиму | латитимемо |
2 особа | латитимеш | латитимете |
3 особа | латитиме | латитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | латив | латили |
Жіночий рід | латила | |
Середній рід | латило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | латімо | |
2 особа | лати | латіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | латячи | |
Минулий час | лативши |