лоскіт
ЛОСКІТ1, коту, ч. 1. Те саме, що лоскотання. В одному кутку ще захлиналась якась [дівчина] сміхом, немов од лоскоту (Головко, II, 1957, 95).
2. який, чого або в чому . Відчуття легкого нервового збудження, викликане дотиком до шкіри. П'ючи, Тоня аж залилася, аж за груди потекло, і вона, втративши свою оту сторожкість, щиро, дзвінко засміялась від холодного водяного лоскоту (Гончар, Тронка, 1963, 34); * Образно. По тілу проходить лоскіт тривоги (Багмуг, Записки.., 1961, 73).
ЛОСКІТ2, коту, ч. , діал . Шум, тріск. Недалеко нас ударив грім. З страшним лоскотом, мов ломилось у висоті над лісом, покотилось щось раз, другий і третій горами (Коб., III, 1956, 252); З неба чорного упали та погасли зорі, впала з лоскотом смерека (У. Кравч., Вибр., 1958, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лоскіт | лоскоти |
Родовий | лоскоту | лоскотів |
Давальний | лоскотові, лоскоту | лоскотам |
Знахідний | лоскіт | лоскоти |
Орудний | лоскотом | лоскотами |
Місцевий | на/у лоскоті | на/у лоскотах |
Кличний | лоскоте | лоскоти |