манор
МАНОР, -а, ч. Феодальний маєток у середньовічних Англії і Шотландії; основна господарська одиниця економіки ы форма організації приватної юрисдикції в цих державах; манор представляв собою комплекс доменіальних земель феодала, общинних угідь і наділів особисто-залежних і вільних селян, що проживають у селі, що входило до складу манора; основою маноріального господарства були відпрацьовані повинності залежних категорій селян (віланів, котаріїв, хазбендменів) і судова юрисдикція феодала над ними; соціальним і адміністративним центром манора була садиба феодала; маноріальна система панувала на Британських островах з XI по XVII ст., хоча з початком нового часу манори стали поступово втрачати феодальний характер, перетворюючись в аграрні господарства капіталістичного типу.