махабхарата
МАХАБХАРАТА, -и. ж. Велика епічна поема Індії і священна книга індуїстів (2-а половина II тис. до н.е.); поема представляє собою складний, але органічний комплекс епічних оповідань, новел, байок, притч, легенд, ліро-дидактичних діалогів, дидактичних міркувань богословського, політичного, правового характеру, космогонічних міфів, генеалогій, гімнів, плачів, об'єднаних за типовим для великих форм індійської літератури принципом обрамлення; Махабхарата – джерело багатьох сюжетів і образів, що одержали розвиток у літературах народів Південної і Південно-Східної Азії.