наручники
НАРУЧНИКИ, ів, мн. (одн. наручник, а, ч.). З'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод.. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (Руд., Вітер.., 1958, 402); В заарештованого перев'язана голова, руки його зчеплені наручниками (Галан, І, 1960, 407); * У порівн. Та не вирватись їй, бо руки, як залізні наручники, її руки здавили (Головко, II, 1957, 175).
наручник
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наручник | наручники |
Родовий | наручника | наручників |
Давальний | наручникові, наручнику | наручникам |
Знахідний | наручник | наручники |
Орудний | наручником | наручниками |
Місцевий | на/у наручнику | на/у наручниках |
Кличний | наручнику | наручники |