овсі
ОВСІ, ОВСІМ, присл., діал. Зовсім. Біда людям, біда й скотині! не буде овсі ні хліба, ні на зиму огородини, не буде і паші скотині! (Кв.-Осн., II, 1956, 130); - Прийміть, козаки, до гурту, бо занудився овсі! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 349); - Молодий чоловіче..! Не знаєте ви світу овсім... (Крим., Вибр., 1965, 401).