отаку
ОТАКУ, невідм., ч., яп. 1. В Японії – людина, яка маніакально захоплюється чим-небудь; має сильно негативне забарвлення; в інших країнах фанати аніме і манґи часто називають себе «отаку», розуміючи під цим відданого прихильника. 2. Шанувальник аніме (див. аніме) і манґи (див. манґа).
отакий
ОТАКИЙ, а, е, займ., розм. 1. вказ. Ось такий; уживається при узагальненому вказуванні на якості, властивості і т. ін. того, про що йде мова. І ці недоговорені фрази, і сховані погляди недовірчивості, і ці вічні, вічні, вічні підозріння - о боже! ..Ліпше відразу гострий ніж у серце, ніж отаке життя (Хотк., II, 1966, 268); Лице зморщене, сині губи, сухі руки, сивий волос - отака баба (Стеф., І, 1949, 96); Зоряна місячна ніч. Мчить поїзд. В розчинених вікнах вагонів - силуети пасажирів: не спиться їм в отаку ніч (Головко, І, 1957, 473); // Уживається у значенні схожий, подібний. - Дивися, дитино, оце козаки (Ніби мені каже), на всій Україні Високі могили. Дивися, дитино, Усі ті могили, усі отакі (Шевч., II, 1963, 255); - Ох, мамо, купи мені отаку хустку! Ох, от цю! Цю! Цю рябеньку, славненьку! (Вовчок, І, 1955, 304); - Чи чув ти, як гарно між вербами співав соловейко? Отакий голос був в неї (Н.-Лев., І, 1956, 61); // Уживається як співвідносне слово в складнопідрядному реченні. Чи коли й був отакий наїзд у Щербанівці, як під оцей ярмарок (Головко, II, 1957, 183); - Отака я господиня, що й про гостю не подбала (Тют., Вир, 1964, 508); // Уживається як узагальнююче слово, що передує якомусь повідомленню. Отакі наші вжитки: ні кожуха, ні свитки (Укр.. присл.., 1963, 51); Там могили з буйним вітром В степу розмовляють, Розмовляють сумуючи, Отака їх мова: - Було колись - минулося, Не вернеться знову (Шевч., І, 1963, 68); // Уживається при вказуванні на певне число, кількість без точного його визначення. Прийшла з РВК до сільради оповістка, що в неділю отакого числа в селі Щербанівці виїзна сесія губсуду буде розглядати справу "Матюшиної банди" (Головко, II, 1957, 183); // у знач. виг. отакої. Уживається при вираженні здивування, незадоволення чим-небудь і т. ін. - Мироне, вставай вечеряти! - Я не хочу, - озвався той з-під сіряка й закашлявсь. - Отакої! Вставай - вареники гарячі (Головко, І, 1957, 137); - Куди ж писати? - Отакої! Не знає куди!.. Адреса відома (Гончар, ІІ,1959, 51).
Заспівати отакої - заговорити про щось зовсім інше, протилежне тому, що говорилося раніше. Іван Антонович слухав Хомині скарги і диву давався: хто це говорить? Той Хома, який, бувши рядовим, видирав своє право зубами? ..І ось тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої... (Гончар, III, 1959, 310); Отака ловися - уживається при вираженні здивування, невдоволення чим-небудь і т. ін. - Отака ловись! - каже голова. - Був Чіпка, а став - Никифор Іванович... Що то значить - гроші!! (Мирний, II, 1954, 267); Отаке й отаке (таке) - уживається як узагальнена формула переказу замість конкретного викладу чого-небудь. - Свириде-голубе! ..лети за дідом... Скажи йому: нещастя отаке й таке! (Мирний, І, 1954, 264).
2. вказ. Уживається перед іменниками у знач. великий, дуже великий (супроводжується жестом, що вказує на величину, розмір). - Отакий бузівок, а грається з пісочком! - докірливо казав батько (Багмут, Опов., 1959, 3); - Ноги порепалися. Кривавицею зашерхли. Отака борода (Жур., Дорога.., 1948, 12).
3. у знач. ім. отаке, кого, с. Те, що привертає до себе увагу своєю незвичайністю. - А що ж мати?.. - Потім уже я почула, що проміняв її пан другому за собаку. Отаке з людьми робили! (Мирний, III, 1954, 165); - І ти скажи. Отаке зчинилось було, а ми собі в казармі, як на хуторі, ні сном ні духом, - хропимо (Головко, II, 1957, 610); - Ні, ти звільни мене від завгоспа, бо не видержу я: печінка розірветься, на отаке дивлячись (Тют., Вир, 1964, 34); // у сполуч. з част. то. Уживається в підсумковому повідомленні про що-небудь дуже важливе, незвичайне. - Отаке-то вчинилося! Недаром сонце всі оці дні такі стовпи ставило, - мовив старий дід, оглядаючи холодні трупи (Мирний, IV, 1955, 306); - Кошовий піде з одною половиною за татарами, а друга половина хай обере собі наказного отамана, от хоч, приміром, полковника Бульбу Тараса.. Отаке-то (Довж., І, 1958, 255).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отакий | отака | отаке | отакі |
Родовий | отакого | отакої | отакого | отаких |
Давальний | отакому | отакій | отакому | отаким |
Знахідний | отакий, отакого | отаку | отаке | отакі, отаких |
Орудний | отаким | отакою | отаким | отакими |
Місцевий | на/у отакому, отакім | на/у отакій | на/у отакому, отакім | на/у отаких |