оттак
ОТТАК, присл., заст. Отак. - Братова, серце! - було раджу їй, - зробімо так да оттак, то добре буде (Вовчок, І, 1955, 5); Перед очима все щось миготить, колесує, привиджується... Цілу ніч оттак перебула я (Мирний, І, 1954, 84); Усяке діло майстра слуха, - Оттак і загадка моя (Гл., Вибр., 1951, 219).