паничик
ПАНИЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до панич. - Паничики! - промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, - будьте милостиві до моїх хлопців! (Вовчок, І, 1955, 33); У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64); Гувернантки - в бриликах пиріжком - повагом виводили на гігієнічний променад паничиків та панночок в широких брилях на резинках (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 8).