пенат
ПЕНАТ, а, ч. 1. У міфології стародавнього Риму - бог-покровитель родини, іноді батьківщини. Горить І день і ніч перед пенатам Святий огонь (Шевч., II, 1953, 267); [Панса:] Для мене ти не зять, а син єдиний, тобі я передам своїх пенатів, коли умру (Л. Укр., II, 1951, 458).
2. тільки мн., перен. Рідний дім. Я подамся у свої пенати (Павл., Бистрина, 1959, 142).
@ Вертатися (вернутися, повертатися, повернутися) до своїх (рідних) пенатів - повертатися додому. Вернувшись до своїх пенатів, На цвинтар Ленський поспішив І над сусідом, що утратив, Біля надгробку потужив (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 61).