побіждати
ПОБІЖДАТИ, аю, аєш, недок., ПОБІДИТИ, джу, диш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що перемагати 1. Отаман Матяш старенький на доброго коня сідає, Шість тисяч турок-яничар побіждає (Укр.. думи.., 1955, 15); Ідуть [троянці], зімкнувшись міцно, тісно, Ідуть, щоб побідить поспішно Або щоб трупом полягти (Котл., І, 1952, 279); - Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю. Множество [безліч] ляхів побідив. Хай же квітне вічно руська земля! (Довж., І, 1958, 261).
2. перен. Здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; переборювати когось, щось. Він побідить, порве шкарлющі [шкаралющі] пересуду (Фр., X, 1954, 44); // Добиватися успіху в кого-небудь, завойовувати чиюсь любов, прихильність і т. ін. Їй здалося,.. що вона побідила й серце молодого панича (Н.-Лев., IV, 1956, 89).