повилітати
ПОВИЛІТАТИ, ає, аємо, аєте, док. 1. Вилетіти (про всіх або багатьох). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали (Сл. Гр.).
2. перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). [Ключник:] Якийсь мисливець бухнув у царя, та так, що всі шибки повилітали... (Голов., Драми, 1958, 276); Ми.. вивалюємося у сніг, а зверху нас накриває сіно, і рожни, і дошки, що повилітали з саней (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 108).
@ Повилітати з голови - забутися (про все або багато чого-небудь). - Колись я писав вірші, знав напам'ять Овідія, Горація, а тепер все чисто повилітало з голови (Н.-Лев., III, 1956, 42).