повтікати
ПОВТІКАТИ1, аємо, аєте, док. Утекти (про всіх або багатьох). - Які не повтікали ляхи, то усіх забили [козаки] (Стор., І, 1957, 395); Сюди [в Доростол] повтікало багато людей з-над Дунаю (Скл., Святослав, 1959, 565); * Образно. Слова повтікали з його пам'яті (Н.-Лев., III, 1956, 18).
ПОВТІКАТИ2, ають, док., рідко. Витекти (про все або багато чого-небудь). Були річки - повтікали (Сл. Гр.).