поліелектроліти
ПОЛІЕЛЕКТРОЛІТИ, -ів, мн. (одн. поліелектроліт, -у, ч.), хім. Високомолекулярні сполуки, до складу макромолекул яких входять групи, здатні до іонізації в розчині; до поліелектролітів належать білки, нуклеїнові кислоти тощо; властивості поліелектролітів подібні як до електролітів (солей), так і до полімерів (високомолекулярних сполук), і інколи називаються полісолями; подібно до солей, їх розчини електрично провідні; подібно до полімерів, їх розчини часто дуже в'язкі.
поліелектроліт
ПОЛІЕЛЕКТРОЛІТ, -у, ч. Див. поліелектроліти.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліелектроліт | поліелектроліти |
Родовий | поліелектроліту | поліелектролітів |
Давальний | поліелектролітові, поліелектроліту | поліелектролітам |
Знахідний | поліелектроліт | поліелектроліти |
Орудний | поліелектролітом | поліелектролітами |
Місцевий | на/у поліелектроліті | на/у поліелектролітах |
Кличний | поліелектроліте | поліелектроліти |