потерпнути
ПОТЕРПНУТИ і ПОТЕРПТИ, пну, пнеш; мин. ч. потерп, ла, ло і потерпнув, нула, ло; док. 1. Утратити чутливість, здатність вільно рухатися (про руки, ноги і т. ін.). Пішла Ганна боса; ноги розчервонілись, потерпли од холоду, здеревеніли [здерев'яніли] (Н.-Лев., І, 1956, 109); - Коли се на ранок щось промелькнуло побіля вікна, іде у двір. Глянула я - пан... У мене і руки, і ноги потерпли (Мирний, III, 1954, 167); А ніч тяглася добрих дві доби, А в сурмачів давно потерпли губи (Перв., І, 1958, 160); // безос. - Геть від мене, виродки, кажу вам, бо зараз завтра таку про ваші «затђи» статтю вріжу.., що вам аж у п'ятах потерпне! (Фр., III, 1950, 117);
2. рідко. Те саме, що заціпеніти. Захлинулась [Маргіт] водою, полетіла кудись перевертом і вся потерпла від жаху (Гончар, Новели, 1954, 59).