появляти
ПОЯВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОЯВИТИ, явлю, явиш; мн. появлять; док., перех., заст. 1. Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь. О люба ніч! Ти появляєш мрії Й невиразні краси в зористій млі... (Стар., Поет. тв., 1958, 148); Навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти (Л. Укр., III, 1952, 201); - А я мислю, - підняв голос гетьман напольний, - що така бойня шалена появить за собою саму руїну, яка, нарешті, і стане могилою Польщі (Стар., Облога.., 1961, 28); // Народжувати дитину. Бог дасть появити дитину, - готові няньки (Барв., Опов.., 1902, 239).
2. Показувати, відкривати що-небудь комусь. Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (Вовчок, І, 1955, 313); Він [Янка Купала] мови білоруської гранив Ясний алмаз любовно і дбайливо, Братам-народам появивши диво Так, як Шевченко наш колись явив (Рильський, II, 1960, 307).
@ Появляти (появити) на очі що - робити відомим, відкривати що-небудь комусь. Появить на очі люду Його ж сховані скарби - Справа гідна сил та труду, Річ достойна боротьби! (Граб., І, 1959, 146); Появляти (появити) очі - приходити, прибувати куди-небудь. Стидно й очі появити (Номис, 1864, № 3170); - Тепер стидно в село й очі появити: довіку будуть дражнити чорною радою! (П. Куліш, Вибр., 1969, 174); [Xрапко:] А двісті рублів узяв [Тихоненко], як одну копієчку взяв, та три роки ні кує, ні меле. Хоч би очі коли появив (Мирний, V, 1955, 130).