притерплюватися
ПРИТЕРПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИТЕРПІТИСЯ, терплюся, терпишся; мн. притерпляться; док., до чого, з чим і без додатка, розм. Звикати, призвичаюватися до чого-небудь неприємного, незвичного; освоюватися. - Педагогами повинні працювати люди за покликанням. - А звідкіля ти знаєш, що вона не за покликанням? - А коли за покликанням, то хай притерплюється (Збан., Курил. о-ви, 1963, 127); Жінки, дівчата вимахували перед самим носом голови колгоспу руками, а той стояв мовчазний і ніби байдужий до того, що тут відбувалося. Невже людина вже звикла до подібного, притерпілася? (Чаб., Тече вода.., 1961, 162); // перев. док. Змиритися з чим-небудь. Потім життя трохи налагодилось. Притерпілася мати з Паньковим керівництвом (Збан., Єдина, 1959, 21); - Сергію! - ще трагічніше зашепотів Ігор. - Ти верзеш сам не знаєш що... Невже ти так притерпівся? Невже не проймає тебе жах? (Шовк., Людина.., 1962, 336).