психоламаркізм
ПСИХОЛАМАРКІЗМ, -у, ч. Теорія про еволюцію організмів, за якою еволюція всіх організмів спрямовується примітивними формами свідомості (психіки) і волі. // Ідеалістична течія неоламаркізму, представники якої вважали джерелом еволюції живої природи діяння психічних факторів, завдяки яким клітини організму нібито свідомо реагують на впливи зовнішнього середовища і організм в цілому вдосконалюється.