ПУСТОМЕЛЯ, і, ч. і ж., розм. То саме, що пустомолот. Сказав [Турн]: - О, стара пустомеля!.. І ти тхором мене зовеш! І небилиці вимишляєш, Народ лукаво ввесь лякаєш, На мене ж чорт зна що плетеш (Котл., І, 1952, 277); [Фрося:] Пустомеля ти, Костю! Пустомеля і фантазер... (Мокр., П'єси, 1959, 204).