роз'мякати
РОЗ'МЯКАТИ, аю, аєш, недок., РОЗМ'ЯКНУТИ і РОЗМ'ЯКТИ, кну, кнеш, док. 1. Ставати м'яким або м'якшим. Ночами земля вже тужавіла, але вдень розм'якала проти сонця (Ряб., Золототисячник, 1948, 49); Вода покрила землю, глина розм'якла і розпливлася (Фр., VI, 1951, 124); Сьогодні навіть стоптані черевики не тиснули пальці - розмерзлися і трохи розм'якли (Збан., Сеспель, 1961, 266).
2. Втрачати пружність, еластичність (про частини тіла). У неї не тільки лице, шия, руки горіли,- вся вона пашіла, очі так і світили, так і сипали жаром, язик розм'як (Мирний, III, 1954, 279).
3. перен. Ставати розслабленим, млявим (про людину). [Юда:] Змучився ворогуванням людським, дрібною та щоденною сварнею - либонь ще й тим я так тоді розм'як... (Л. Укр., III, 1952, 133); Павло потягнув Крайнюка в землянку, обмив і поголив, дав йому склянку спирту. Крайнюк одразу розм'як (Кучер, Голод, 1961, 78).
4. перен. Ставати розчуленим, добрим, лагідним. Найчерствіша людина розм'якне від наймилішого видовища - нареченої (Речм., Твій побратим, 1962, 149).
Розм'якло серце у кого - хто-небудь став розчуленим, добрим, лагідним. Розм'якло, розніжилось Піхтіреве серце; вже не знає він, що б краще й зробити вірному товаришеві (Вас., І, 1959, 164).