синтрон
СИНТРОН, -а, ч. Сидіння вздовж стін апсиди, призначені для духовенства, присутнього при читанні апостольських писань; центральне місце (трон) відводили єпископу або митрополиту, з боків – іншим єпископам, підпорядкованим першому, ще далі були місця священиків, що відслужили.