СТЕНАННЯ, я, с. Дія за знач. стенати1 і звуки, утворювані цією дією. На ринку стояв жахливий крик, стенання (Панч, Гомон. Україна, 1954, 365); Я бачила, як, звівши вгору руки і сполотнівши зміненим лицем, кричала жінка... Тільки люті муки таке стенання вирвали б, як це! (Забіла, Поезії, 1963, 37).