стриб
СТРИБ, розм. Уживається як присудок за знач. стрибати і стрибнути. Оленка з печі та за ручки Андрійка, та собі стриб, стриб!.. (Тесл., З книги життя, 1949, 35); Промінь пронизав темряву, і на брудну стіну - стриб! - райдужний, мальований зайчик (Вас., II, 1959, 213); Давид під лікоть її, дівчата з сміхом за руки - стриб, і на возі вже дівчина (Головко, II, 1957, 186); Скаче цап у двір од страху, До хліва вже підлетів. Тут Федько з одного маху З нього стриб і хлів закрив! (С. Ол., Вибр., 1959, 160).