улови
УЛОВИ (ВЛОВИ), ів, мн . 1. Те саме, що лови 1. Вибігли гончі собаки й сини всі Автоліка вийшли На полювання. Із ними тоді й Одіссей богосвітлий Вийшов на влови (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 332); - Ми на влови тут ходили, - На весілля вепра вбили! (Перв., Слов. балади, 1946, 118).
2. рідко. Те саме, що улов. - Дай боже й вам улови добрі! - зичить [парубок] рибаку (Вовчок, VI, 1956, 234); Так захопився [Павло] вловами, що й не помітив, як заштормило (Кучер, Голод, 1961, 429).
улов
УЛОВ (ВЛОВ), у, ч . 1. Наловлена риба; кількість наловленої риби. Рибалок стомлена ватага Улов опівнічний везла (Мал., Віщий голос, 1961, 24); Прибули з моря рибалки з свіжим уловом (Гончар, Тронка, 1963, 335); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки, - У Івасика торбина Підростає щогодини. Хоч малий наш риболов, - Немалий у нього влов! (Стельмах, Живі огні, 1954, 11).
2. рідко. Ловлення риби. - Завів орендар свій невід, сітки, снасті, понаймав робочих і не пускає нікого на своїй часті [частині] ловити.. Він купив право на улов; а ти хоч і здихай! (Мирний, І, 1954, 351); Улов був невдалий, але вистачило й на юшку, й підсмажити рибки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 230); Тільки сходило сонце, як ми починали улов (Драч, Поезії, 1967, 133); // Те саме, що полювання. Не тоді пси годувати, як на улов іти (Номис, 1864, № 7778).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | улов | улови |
Родовий | улову | уловів |
Давальний | уловові, улову | уловам |
Знахідний | улов | улови |
Орудний | уловом | уловами |
Місцевий | на/у улові | на/у уловах |
Кличний | улове | улови |
уловити
УЛОВИТИ див. уловлювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уловлю | уловимо |
2 особа | уловиш | уловите |
3 особа | уловить | уловлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уловив | уловили |
Жіночий рід | уловила | |
Середній рід | уловило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уловімо | |
2 особа | улови | уловіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уловивши |