улита
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Улита | Улити |
Родовий | Улити | Улит |
Давальний | Улиті | Улитам |
Знахідний | Улиту | Улит |
Орудний | Улитою | Улитами |
Місцевий | на/у Улиті | на/у Улитах |
Кличний | Улито | Улити |
улитий
УЛИТИЙ1 (ВЛИТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до улити1. Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Янов., Мир, 1956, 100); Мир сміється, влитий сонцем... (Граб., І, 1959, 512); // улито, безос. присудк. сл. Боже! цвіту того, цвіту! як молоком улито! (Барв., Опов.., 1902, 89).
@ Мов (як і т. ін. ) улитий - гарно пошитий, щільно пригнаний (про одяг).
УЛИТИЙ2 див. влитий1.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | улитий | улита | улите | улиті |
Родовий | улитого | улитої | улитого | улитих |
Давальний | улитому | улитій | улитому | улитим |
Знахідний | улитий, улитого | улиту | улите | улиті, улитих |
Орудний | улитим | улитою | улитим | улитими |
Місцевий | на/у улитому, улитім | на/у улитій | на/у улитому, улитім | на/у улитих |